Новини

Від практичного психолога ОБХТ Лариси Ширченко Війна. Рекомендації для батьків та педагогів.

28/12/2023

У ці складні часи діти потребують нашої підтримки.  Деякі поради які  допоможуть у цьому. 

По-перше: підтримуйте життєстійкість дітей Основою життєстійкості дітей під час війни є кілька факторів: 

1.       Батьки. Для дітей почуття безпеки пов'язано з батьками. Емоційна підтримка батьків значно посилює захисні сили дитини та стримує тривогу.

2.       Основна стратегія -  турбота батьків про себе та підсилення контакту і прив’язаності.  Якщо батьки це ресурс, для дітей,  то батькам треба дбати про себе:

·          - піклуватися  про почуття (згадати все що приносить задоволення та робити це);

·          - харчуватися три рази на день; 

·          - спати не менше 7-8 годин (тільки невелика кількість людей може менше). Але зараз це практично неможливо, потому мріємо і залучаємо будь яку нагоду подрімати.  

·          - зменшувати свій стрес, тривогу (фізичні вправи, медитація, читання, фільми) ;   

·          - спілкуватися з близькими людьми (обговорювати важливі питання, говорити про почуття тощо) .

      А далі якщо батьки в ресурсі, знаходити час та простір для контакту з дитиною. Що підтримує контакт? Ваша зацікавленість справами дитини, увага до її почуттів, спільна діяльність та гра, щирий фізичний контакт (обійми, ігрові масажі, спільні фізичні ігри та змагання). Говоріть частіше що любите, готуйте улюблену їжу і говоріть слова підтримки. 

2.       Спілкування з друзями. З певного віку спілкування з друзями це натхнення та потужний розвиток. 

3.       Основна стратегія - це підтримувати та за потреби допомагати організувати спілкування очно, онлайн, в соцсетях і месенджерах. В залежності від віку батьки можуть допомогти організувати Zoom конференцію, обмін відео, листівками тощо.  

4.       Допомога іншим.  

5.       Основна стратегія це залучення до справ де дитина може свої компетенції використати задля допомоги батькам, іншим дорослим, молодшим дітям. Наприклад, мій малий сьогодні набирав воду у пляшки і був дуже радий що зробив свій внесок у безпеку. 

6.       Почуття щастя та задоволення. Навіть на війні для нас важливі ці почуття, тому не забуваємо про це. 

7.       Основна стратегія це приділяти час приємним активностям та грі.  Наприклад, грати у схованки, робити пиріг, дивитися фільм разом, малювати, стрибати на ліжку, грати у настільні ігри, будувати халабуду, дивитися мультики, тощо  

8.       Наполегливість та цілеспрямованість. 

9.       Основна стратегія - ставити завдання які дитина може вирішити та отримати відчуття що вона змогла, отримала результат, допомагати планувати, дотримуватися графіку, та досягати своєї мети. Відмічайте, коли дитина змогла втілити свої ідеї, досягнути мети, зробити дослідження, реалізувати план. Допомагайте дитині знаходити цілі та підтримуйте у випадку невдачі. 

По-друге, говоріть з дітьми. З дітьми важливо говорити. Тому що слова допомагають. Важливо говорити про  події, плани, наміри про свої бажання та вподобання, про почуття та свій досвід. Ще більш важливо це в періоди змін, надзвичайних ситуацій, війни, кризових подій, коли треба говорити про складні речі. Основні поради з цього приводу:

·          говорити так як є, не приховувати інформацію, не прикрашати, та не пом'якшувати;

·          при поданні інформації враховувати її вік;

·          не боятися почуттів дитини, вони можуть бути різні (злість, сум, розгубленість,і для кожного треба знайти місце та час на проживання (зазвичай це недовго, але потребує вашої уваги;

·          приймати різні реакції, бути поруч, не давати оцінку; 

·          говорити про свої почуття;

·          говорити що любите, турбуєтесь та підтримуєте.

·           Як казати про війну:  так як є, наприклад, варіант для 5-6 річної дитини: «правителі Росії і її армія напали на Україну, вони роблять погані речі, стріляють і хочуть наробити шкоди. Але ми тримаємося, наша Армія нас захищає, і нам треба навчитися ховатися в безпечне місце коли летять пулі, як мишка ховається від кота». І далі пограйте з дитиною і потренуйте навичку ховатися коли вибухи. Для більш дорослих дітей пояснення може бути більш розгорнутим. Будьте готови, що дитина буде ставити питання, наприклад «Чому напали?», чи «Я умру», чи говорити фрази на кшталт “я не хочу мамо, щоб мене вбили». Це болючі розмови, але вони важливі. 

По-третє, важливо розумітися на дитячих реакціях на стрес. Вони різняться по віку, можуть бути дуже інтенсивними і іноді батьками сприймаються як погана поведінка.  Але ви маєте пам'ятати що це НОРМАЛЬНІ РЕАКЦІЇ НА НЕНОРМАЛЬНІ ПОДІЇ. 

Діти можуть бути: гиперактивними, дратівливими, замкнутими, ставати знову маленькими…

Всі новини →